Тлумачення ст. 1213 ЦК України дає підстави для висновку, що відшкодування вартості безпідставно збереженого майна застосовується у випадку встановлення неможливості повернення майна в натурі, що може бути пов`язане зі знищенням речі, її переробленням, втратою, протиправною передачею третій особі тощо.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/122434169 від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 зауважила, що з урахуванням особливостей транспортного засобу як рухомої речі, яка може бути вільно переміщена у просторі, розібрана, перероблена тощо, відсутність протягом тривалого часу результатів від заходів, спрямованих на його розшук, може за конкретних обставин справи кваліфікуватися як неможливість повернення безпідставно збереженого майна в натурі.
У цій справі автомобіль не було розшукано протягом року з моменту подання його в розшук (з 2020 року позивач не отримав авто за рішенням суду).
В такому разі відшкодування вартості безпідставно збереженого відповідачкою майна дійсно могло бути реалізовано через зміну способу та/або порядку виконання судового рішення, проте у задоволенні такої заяви позивачу було відмовлено.
Оскільки з урахуванням наведених вище обставин позивач вже позбавлений можливості отримати відшкодування вартості безпідставно збереженого відповідачкою майна через подання заяви, передбаченої ст. 435 ЦПК України, то пред`явлення ним у цій справі окремого позову про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна у зв`язку з неможливістю його повернення в натурі є єдиним можливим передбаченим законом способом відновлення його порушених прав.
Вартість безпідставно збереженого майна визначена експертним шляхом станом на момент розгляду справи про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, що повною мірою відповідає вимогам ч. 2 ст. 1213 ЦК України.
