КЦС ВС дійшов висновку, що заява в порядку окремого провадження про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини з метою оформлення відстрочки від мобілізації підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки матеріали справи не містять доказів відмови ТЦК у наданні відстрочки, а відтак публічно-правовий спір між заявником і ТЦК відсутній.
Зокрема, Суд зазначив про те, що заявник звернувся до суду із заявою у порядку окремого провадження саме для отримання документа, який підтверджує, що він самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини), з метою подальшого звернення до відповідного ТЦК для вирішення питання оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Матеріали справи не містять письмових доказів того, що за результатами розгляду звернення заявника відповідним ТЦК як суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зокрема з тих підстав, що заявник не надав документи, які підтверджують перебування дитини на його утриманні.
Отже, помилковим є посилання апеляційного суду на те, що між заявником та відповідним ТЦК виник публічно-правовий спір з питання прийняття органом військового управління рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зокрема в окремому провадженні.
Постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06.05.2026 у справі №686/26736/25.
