КГС ВС вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові КАС ВС від 29.12.2022 у справі № 260/1666/19, предметом позову у якій є визнання недійсним договору поставки з підстав його невідповідності положенням ЗУ «Про публічні закупівлі».
КАС ВС вказав, що першочергове значення для визначення суб`єкта, на якого поширюється поняття «замовник» у розумінні ЗУ «Про публічні закупівлі», має наявність чи відсутність у діяльності конкретної юридичної особи такої ознаки, як здійснення нею діяльності на промисловій чи комерційній основі. Таким чином, критерії наявності державної частки в статутному капіталі відповідного суб`єкта та/або використання ним бюджетних коштів (публічних фінансів) повинні застосовуватися лише після аналізу господарської діяльності юридичної особи з метою встановлення в неї наявності або відсутності комерційної чи промислової основи.
Водночас КГС ВС зазначив, що юридична особа публічного права створюється за безпосередньої участі держави з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, тому необхідно виходити з правової позиції, висловленої у постанові ВС від 23.09.2021 у справі № 907/576/19, відповідно до якої державні підприємства як юридичні особи, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 %, наділені обов`язковими ознаками замовника, визначеними п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про публічні закупівлі».
Погоджуючись з наявністю різних підходів у застосуванні судом касаційної інстанції п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про публічні закупівлі», ВПВС 23.01.2024 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/116607359 про прийняття справи № 906/818/22 до свого розгляду.
