1. Саме по собі бажання позивачки змінити відомості щодо батька дитини в актовому записі про народження дитини, зазначивши відомості про батька дитини відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України) не може бути підставою для задоволення позову.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., від 01 травня 2023 року у справі № 753/7593/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/110599405
Верховний Суд залишив в силі рішення першої і другої інстанції відповідно до нижче наведеного
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що інша особа подала заяву про своє батьківство стосовно ОСОБА_4 (ДИТИНА), а вимога ОСОБА_1(ПОЗИВАЧКИ) про виключення запису про ОСОБА_2 (ВІДПОВІДАЧ) як батька дитини без подання іншою особою відповідної заяви суперечить вимогам частини другої статті 138 СК України.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та, крім іншого, зазначив, що ОСОБА_2 своє батьківство не оспорював, а лише бажання позивачки змінити відомості щодо батька дитини в актовому записі про народження дитини, зазначивши відомості про батька дитини відповідно до статті 135 СК України не може бути підставою для задоволення позову.
З таким висновком Верховний Суд погоджується, у зв`язку з чим відхиляє доводи заявниці про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
2. До спору між особою, який хоче визнати себе батьком дитини та матір'ю цьої дитини позовна давність у один рік не застосовується відповідно до статті 129 СК УКРАЇНИ
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В.,суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109547238
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якої є ОСОБА_2 .
Верховний Суд залишив в силі рішення апеляційної інстанції додатково вказавши:
Предметом доказування в цьому разі є відсутність кровної спорідненості між дитиною і чоловіком, записаним як батько в актовому записі про народження дитини, та наявність такої спорідненості між дитиною й особою, яка вважає себе її батьком. До позовної вимоги про визнання батьківства згідно з частиною першою статті 129 СК України застосовується позовна давність в один рік.
Обміркувавши аргументи відповідача у справі колегія суддів вважає, що у даному випадку підлягають розмежування вимоги про визнання батьківства на підставі статті 128 СК України, до якої позовна давність не застосовується, та вимоги про визнання батьківства з правових підстав, визначених частиною першою статті 129 СК України, до якої застосовується позовна давність в один рік.
В рішенні суду апеляційної інстанції було зазначено:
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову, оскільки нез`явлення відповідача разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи є ухилення від участі в проведенні експертних дій, а тому саме ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини, оскільки такі дії ОСОБА_2 свідчать про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача.
При цьому суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності, встановленої частиною другою статті 129 СК України, оскільки хоча зміст листування сторін за допомогою електронних засобів комунікації за період 2018-2019 роки дійсно свідчать про те, що позивач з моментів вагітності матері дитини та народження дитини позиціонував себе саме як її біологічний батько, однак факт батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключено лише рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року. Таким чином, звернувшись до суду з даним позовом у липні 2021 року, позивачем не було пропущено річний строк позовної давності для пред`явлення вимог про визнання батьківства.
3. Посилання апеляційного суду на те, що позивач протягом 10 років, знаючи про своє батьківство, не виявив жодного піклування про неї та не надавав матеріальної допомоги не може бути підставою для відмови біологічному батьку у визнанні батьківства.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І., суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А., від 11 січня 2023 року у справа № 504/4181/17
https://reyestr.court.gov.ua/Review/108516060
Колегія суддів звертає увагу на те, що визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21)).
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_2 добровільно дав згоду на зазначення його батьком дитини у свідоцтві про народження та виконує всі обов`язки батька щодо дитини, не може бути підставою для відмови біологічному батьку про встановлення його батьківства.
Суд апеляційної інстанції, не розглянувши фактичні обставини справи, не перевіривши посилання позивача на розірвання шлюбу між відповідачами, не встановивши, якими саме доказами підтверджено матеріальне забезпечення ОСОБА_19 дитини та виконання ним батьківських обов`язків, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини щодо батька дитини.
Дана справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
4. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., від 11 липня 2023 року у справі № 449/433/22
https://reyestr.court.gov.ua/Review/112146107
Заява обґрунтована тим, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком якого є ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 17 квітня 2022 року загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу міста Попасна Луганської області. Зазначила, що з січня 2020 року вони почали зустрічатися з ОСОБА_4 , планували одруження, але в червні 2020 року його призвали на строкову службу в Збройні Сили України. У серпні 2020 року з`ясувала, що вона вагітна, про що повідомила батька дитини, який після свого повернення
з строкової служби мав намір визнати батьківство та одружитися. На початку лютого 2021 року ОСОБА_4 прибув у відпустку, щоб дочекатися народження сина, але 10 лютого 2021 року змушений був повертатися в частину для продовження несення служби, а їхній син народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначала, що з грудня 2021 року вони проживали спільно, як сім`я, фактично перебуваючи у шлюбних відносинах, разом виховували сина. Покликається на те, що ОСОБА_4 працював у м. Поляна Закарпатської області охоронцем в готелі «Рекардс Поляна», перебуваючи поза межами роботи увесь вільний час проводив із малюком, доглядав його, забезпечував всім необхідним, весь свій заробіток віддавав їй, як цивільній дружині. 24 лютого 2022 року ОСОБА_4 був призваний до лав ЗСУ, а вони з сином залишилися очікувати його повернення. ОСОБА_4 їй телефонував, писав смс-повідомлення. Проте у квітні 2022 року
24 бригаду, у якій він служив, відправили для захисту нашої держави у м. Попасна Луганської області, де він і загинув 17 квітня 2022 року від артилерійського обстрілу.
Позовні вимоги задоволено.
Рішення мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_4 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_2 , що підтверджується висновком проведеної у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, то наявні підстави для задоволення заяви.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_10 , залишено без задоволення, рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 листопада 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви щодо встановлення факту батьківства, оскільки апелянтом не спростовано висновків проведеної у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, якою встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_4 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_2 , становить 99,99999999 %.
Верховний суд залишив дані рішення в силі.
5. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства»
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючий - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), судді: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф. від 21 червня 2023 року у справі № 369/9813/20
https://reyestr.court.gov.ua/Review/111742126
Верховний Суд залишив у силі рішення судів першої та апеляційної інстанції, яким визнано батьківство.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_6 доведено, у тому числі, висновком експерта № 103-143-2021, складеним 13 вересня 2021 року судовим експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи за результатами проведення судово-генетичної експертизи, а тому наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідач заперечував проти батьківства, оскільки вважав, що висновок експерта від 13 вересня 2021 року № 103-143-2021 незаконним і необґрунтованим, оскільки судовим експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи при проведенні судово-генетичної експертизи були допущені істотні порушення порядку проведення таких експертиз, визначені Правилами проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, у тому числі, щодо правил збору та зберігання зразків. Суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотань про призначення повторної судової молекулярно-генетичної та судово-медичної гінекологічної експертиз. Апеляційний суд указані порушення районного суду не усунув, не навів мотивів відхилення його доводів у цій частині. Більше того, апеляційний суд також не навів жодних мотивів відмови у задоволенні його аналогічного клопотання, поданого до апеляційного суду разом із апеляційною скаргою.
У зв`язку з наявністю невідповідностей між датами їх зустрічей та можливим зачаттям дитини, призначення повторної експертизи було необхідним у даній справі. Указані обставини суди залишили поза увагою, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний суд зазначив, відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза.
