Правова позиція ЄСПЛ у справі «BELOUS v. UKRAINE» від 03.09.2026, заява № 20068/21 https://t1p.de/xk9h1
Заявник стверджував, що після звернення до ЄСПЛ адміністрація установи чинила на нього тиск шляхом погроз, надмірних обшуків, спроби переведення до менш придатної камери та дисциплінарних заходів щодо співкамерника, від допомоги якого він залежав.
ЄСПЛ звернув увагу, що Уряд не надав конкретних пояснень щодо тверджень про словесний тиск і погрози, а також щодо дисциплінарного покарання співкамерника заявника. Проведені обшуки мали реактивний і незвично ретельний характер, а важливі документи, зокрема звіт внутрішнього розслідування, Суду не були надані.
Вирішальне значення Суд надав крайній вразливості заявника. Він був довічно ув’язненим, мав обмежені контакти із зовнішнім світом, постійно перебував під контролем адміністрації установи, а через інвалідність залежав від сторонньої допомоги у повсякденних потребах.
Тому навіть заходи, спрямовані проти його співкамерника, могли істотно впливати на заявника.
Суд дійшов висновку, що заявник міг обґрунтовано відчувати залякування заходами, вжитими адміністрацією установи після його звернення до ЄСПЛ. Така поведінка могла мати стримувальний ефект і тому становила неналежне втручання в ефективне здійснення права на індивідуальну заяву.
Отже, держава-відповідач не виконала своїх зобов’язань за ст.34 Конвенції.
