ВПВС у постанові від 06.07.2023 у справі № 9901/635/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112516539 зауважила, що визначальною для застосування санкцій є не перелік суб`єктів, а саме певна діяльність цих суб`єктів. Інакше кажучи, основним критерієм визначення суб`єкта, до якого можуть бути застосовані санкції, є його діяльність, вказана у п.1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1644-VII.
Наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам …безумовно є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції.
Суд, з одного боку, не може за Президента повторно оцінити наявність та достатність підстав для введення таких санкцій у межах його дискреції (що означало б порушення принципу розподілу влади), але, з іншого боку, суд може перевірити дотримання меж такої дискреції та процедури введення санкцій.
Предметом судового контролю може бути лише оцінка дотримання державою у конкретній ситуації гарантій правомірного втручання, зокрема, у право на мирне володіння майном особою, до якої застосовані відповідні санкції.
ВПВС погодилась, що таке втручання держави ґрунтується на правовому регулюванні, яке відповідає ознакам якісного закону, оскільки воно було доступним, чітким і передбачуваним за наслідками для позивача.
Доводи позивача про позбавлення його права на захист були відхилені, оскільки право особи на участь у прийнятті щодо неї управлінських рішень не є абсолютним. Багато процедур адміністративного характеру не передбачають такої безпосередньої участі адресата відповідного рішення. З огляду на це всі сумніви особи у правомірності рішень і дій щодо неї суб`єкта владних повноважень може усунути суд під час здійснення відповідного контролю.
