Рішення ВС у справі № 149/1089/22 від 21.06.2023 https://cutt.ly/cwdRooxQ
Лікар санаторію оскаржила до суду наказ директора про призупинення дії трудового договору з нею. У касаційній скарзі директор вказав, що керівництво санаторію діяло в межах ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки через збройну агресію надання санаторно-курортних та медичних послуг підрозділом фактично не здійснювалося.
З цього приводу КЦС ВС зазначив наступне.
Для застосування ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Суди встановили, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, санаторій здійснював свій основний вид діяльності та надавав медичні й санаторно-курортні послуги. Таким чином, обставин неможливості відповідача у зв'язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останній її виконувати в цій справі не встановлено.
Отже, сама по собі обставина зменшення кількості пацієнтів санаторію після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість відповідача забезпечити позивача, яка обіймала посаду лікаря, роботою.
