Правова позиція ЄСПЛ у справі «ILEANA ROȘU v. ROMANIA» від 16.07.2026, заява № 74061/17 https://t1p.de/c2rns
Заявниця скаржилась, що її майно, яке перебувало у спільній власності з чоловіком, було арештоване на надмірний період часу в межах кримінального провадження проти її чоловіка, а вона не мала розумної можливості ефективно оскаржити цей захід.
ЄСПЛ зазначив, що арешт активів під час кримінального провадження в принципі є тимчасовим обмеженням їх використання і не передбачає переходу права власності. Такий захід становить контроль за користуванням майном і має забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом та правом власності.
Суд визнав, що втручання переслідувало загальний інтерес, оскільки мало на меті забезпечити можливість державі відшкодувати шкоду, завдану стверджуваними кримінальними правопорушеннями.
Загальна тривалість арешту становила приблизно 5 років і 5 місяців. Водночас Суд врахував, що захід було застосовано під час складного розслідування у справі про тяжкі злочини та численних підозрюваних, включно з публічними посадовими особами. Тому сама лише тривалість заходу не могла автоматично вважатися надмірною.
ЄСПЛ також звернув увагу, що заявниця могла оскаржити постанову про арешт протягом трьох днів після її ухвалення. Національний суд розглянув її доводи, оцінив законність і пропорційність заходу та навів релевантні й достатні підстави.
Крім того, заявниця залишалася у володінні арештованими активами і не була позбавлена можливості користуватися ними.
З огляду на тимчасовий характер арешту, наявність судового перегляду, додаткові гарантії національного права та складність кримінального провадження, Суд дійшов висновку, що заявниця не несла надмірного тягаря.
Відповідно, порушення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції не було.
