Рішення ВС у справі № 456/5472/21 від 10.12.2025 https://t1p.de/vdc7u
Колишнє подружжя звернулось до суду з позовами один до одного про поділ квартири як спільного майна подружжя. При цьому колишній чоловік вважав, що спірна квартира хоча й набута за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі з метою забезпечення житлом усіх членів сім`ї подружжя та в інтересах сім'ї, але була придбана у переважній більшості за кошти адресної допомоги на придбання житла. Тому, на його думку, 41/42 частки у спірній квартирі є його особистою власністю, а не об'єктом спільної сумісної власності.
Суди попередніх інстанцій визнали за колишнім подружжям право власності на 1/2 ідеальну частку квартири за кожним.
КЦС ВС погодився з таким висновком судів і зазначив, що майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, під час його розподілу ділиться в рівних частках між ними, якщо шлюбним договором або домовленістю не визначено іншого.
Комплексна програма та розроблений на її виконання Порядок придбання житла покликані забезпечити житлом не лише осіб зазначених у них категорій, але і їх родини.
На виконання Комплексної програми колишньому чоловіку призначено адресну допомогу на придбання житла на сім'ю з чотирьох осіб, тобто на дружину та їхніх дітей. Також його дружина під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири надала згоду на вчинення вказаного правочину та виклала таку згоду у вигляді окремої заяви. Отже, доводи колишнього чоловіка є безпідставними.
ВС наголосив, що відповідно до положень СК України та ЦК України діти подружжя не є суб'єктами права спільної сумісної власності на майно подружжя, яке набуто за час перебування у шлюбі.
