Рішення ВС у справі № 191/2617/19 https://cutt.ly/IJ2Kayz
Це питання стало предметом розгляду КЦС ВС у справі за зустрічним позовом Замовника за договорами про надання правової допомоги до Адвоката про визнання недійсними окремих їх положень.
Позивач вважала, що пункти зазначених договорів про те, що Замовник не має права звертатись за наданням правової допомоги до інших адвокатів з питань, пов’язаних з виконанням цих договорів, до повного їх розірвання, є несправедливими умовами договору.
Суди попередніх інстанцій погодились з цією позицією позивача. Вони зазначили, що договір про правову допомогу - це договір між фізичною особою - споживачем та надавачем послуг (адвокатом), до якого, у разі «несправедливості умов договору», можна застосувати положення ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
КЦС ВС спростував ці висновки судів.
На думку ВС, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У п.4 ст.1, ч.ч.3 та 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено правову природу договору про надання правової допомоги як домовленості між адвокатом та клієнтом, а також його правове регулювання.
Отже, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів».
