Касаційне оскарження ухвал, які скасовані апеляцією, з направленням справи для продовження розгляду

Дата: 19.11.2025 09:21

Перегляд в касаційному порядку ухвал суду першої інстанції, скасованої постановою апеляційного суду, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції

10 вересня 2025 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 367/252/24, провадження № 14-21цс25 (ЄДРСРУ № 130552487) досліджувала питання щодо можливості перегляду в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, скасованої постановою апеляційного суду, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції

19 березня 2025 року у справі № 380/970/24 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвал про: повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі), якою така ухвала була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, не може бути предметом касаційного оскарження.

Водночас Велика Палата Верховного Суду з таким висновком не погоджується та вважає наявними підстави для відступу від нього з таких мотивів.

За змістом пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Подібні за змістом приписи містяться й у частині другій статті 328 КАС України, де зазначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

До таких ухвал належать, зокрема, ухвали про відмову у відкритті та закриття провадження у справі, повернення позовної заяви та залишення її без розгляду. Такі ухвали за своєю суттю завжди стосуються питання забезпечення учасникам справи доступу до правосуддя та реалізації ними права на ефективний захист порушених прав належним і справедливим судом. Саме тому законодавець передбачив можливість перегляду зазначеного фундаментального процесуального питання найвищим судом у системі судоустрою України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що як пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України, так і частина друга статті 328 КАС України пов`язують можливість касаційного оскарження певних ухвал винятково з дотриманням учасниками справи принципу інстанційності, тобто із самим фактом перегляду таких ухвал в апеляційному порядку, після чого учасник справи отримує процесуальну можливість звернутися до суду касаційної інстанції.

Жодна з норм чинного процесуального законодавства не ставить наявність в особи права на касаційне оскарження ухвали місцевого суду в залежність від результату її перегляду апеляційним судом.

Правову позицію об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду можна було б застосувати в ідеальній правовій ситуації, в якій апеляційний суд завжди бездоганно застосовує норми процесуального права. Натомість такий підхід не враховує випадків, коли суд першої інстанції постановив законну й обґрунтовану ухвалу (правильно визначився з юрисдикцією спору, встановив відсутність у позивача процесуальної дієздатності тощо), проте саме апеляційний суд допустив помилку, безпідставно скасувавши ухвалу суду першої інстанції, яка відповідала вимогам процесуального закону.

Сформований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підхід, за якого усунення апеляційним судом перепон одному з учасників справи (позивачу) для подальшого провадження у цій справі перешкоджає касаційному перегляду постанови апеляційного суду, прийнятої за наслідками перегляду ухвали місцевого суду, є проявом обмежувального тлумачення норм процесуального права та, по суті, обмеженням іншої сторони (відповідача) у доступі до правосуддя, яке у цьому випадку Велика Палата Верховного Суду не може визнати виправданим і передбачуваним з точки зору змісту норм процесуального права.

За такого тлумачення норм процесуального права суть принципу доступу до правосуддя зводитиметься винятково до захисту прав одного учасника справи (позивача) і обмежуватиметься компетентністю та справедливістю однієї судової інстанції (апеляційного суду), тоді як законодавець прямо передбачив вирішення питань, які впливають на можливість здійснення подальшого провадження у справі, судами усіх трьох інстанцій, тобто визнав можливою перевірку законності й обґрунтованості постанов апеляційного суду, прийнятих за наслідками перегляду ухвал місцевого суду, судом касаційної інстанції.

Потрібно нагадати, що Велика Палата Верховного Суду вже наводила свої аргументи у справі № 490/2518/22, яка була передана на її розгляд для формулювання висновку щодо можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою ухвалу місцевого суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 26 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду повернула справу № 490/2518/22 на розгляд відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та, серед іншого, зазначила, що у провадженні як касаційних судів у складі Верховного Суду, так і Великої Палати Верховного Суду перебувала значна кількість справ за касаційними скаргами на постанови апеляційного суду, якими скасовано ухвали суду першої інстанції та направлено справи до місцевого суду для продовження розгляду.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що такі касаційні скарги розглядаються касаційним судом по суті і розбіжностей у правозастосовній практиці щодо цього питання не виявлено, на підтвердження чого навела перелік із 25 справ, з яких 15 було розглянуто безпосередньо Великою Палатою Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом пункту 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39 частини першої статті 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали. В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. За потреби суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи (пункт 15.11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України).

Водночас якщо з певних причин суд першої інстанції розглянув справу по суті до розгляду Верховним Судом касаційної скарги на постанову апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до цього суду, то в такому випадку касаційне провадження підлягає закриттю з підстав, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18.

В усіх інших випадках касаційна скарга на таку постанову суду апеляційної інстанції підлягає розгляду по суті Верховним Судом.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, сформульованих об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 380/970/24, та констатує, що ухвали суду першої інстанції, перелік яких міститься у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України [частині другій статті 328 КАС України, пункті 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)] після їх перегляду в апеляційному порядку є предметом касаційного оскарження незалежно від результату їх перегляду судом апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА щодо застосування пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України (частини другої статті 328 КАС України, пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України):

- ухвали суду першої інстанції, перелік яких міститься у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України (частині другій статті 328 КАС України, пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України), після їх перегляду в апеляційному порядку є предметом касаційного оскарження незалежно від результату їх перегляду судом апеляційної інстанції.