Прокурор просив припинити право власності на спірну земельну ділянку, отриману безоплатно для ведення особистого селянського господарства (2 га), через її використання не за цільовим призначенням, а саме для видобутку надр (видобування піску глибиною розробки більше 2 метрів).
ВПВС у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109390160 (п.п. 31 – 51, 68 - 146) погодилася з наявністю підстав для задоволення позову, з огляду на припис п. «а» ч. 1 ст. 143 ЗК України.
Власник, і користувач земельної ділянки зобов`язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоби забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання.
Такий обов`язок не є ілюзорним. Його порушення може тягнути відповідні негативні наслідки – примусове припинення у судовому порядку як права власності, так і права користування земельною ділянкою.
Факт нецільового використання земельної ділянки можуть підтверджувати як докази, здобуті під час державного контролю за використанням та охороною земель, так й інші докази, в тому числі отримані у межах інших проваджень, зокрема кримінальному.
ВПВС відступила від висновку ВСУ, викладеного у рішенні від 18.08.2010 у справі № 6-21895св09.
