Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2025 року особу визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв’язку із відсутністю у його діянні складу цього кримінального правопорушення.
Ухвалою апеляційного суду від 17 листопада 2025 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Органом досудового розслідування особа обвинувачувалася у тому, що він як співзасновник та директор ТОВ під час виконання робіт за договором від 12 липня 2018 року № 252 за об`єктом «Реконструкція пров. Голубицького в м. Павлоград», не перевірив якість використаних будівельних матеріалів та підписав:
- 31 серпня 2018 року акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року, в якому зазначені будівельні матеріали, які не відповідають проєктним рішенням та вимогам, що встановлені в Національному Стандарті ДСТУ Б В.2.7-145:2008 «Будівельні матеріали», а саме - бруківка «Старе місто» товщиною 60 мм в об`ємі 1604,89 кв. м. на загальну суму 541 538 грн 03 коп;
- 28 листопада 2018 року акт № 4 приймання будівельних робіт за листопад 2018 року, в якому зазначені будівельні матеріали, які не відповідають проектним рішенням та вимогам, що встановлені в Національному Стандарті, а саме - бруківка «Старе місто» товщиною 60 мм в об`ємі 685,79 кв. м. на загальну суму 231 406 грн 12 коп.
Як вбачається з матеріалів провадження після розгляду місцевим судом понад 3 роки первинного обвинувального акта щодо обвинуваченого за ч. 4, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК 22 квітня 2025 року прокурором було змінено пред’явлене особі обвинувачення.
За змістом зміненого обвинувального акта сторона обвинувачення вважала, що обвинувачений своїми необережними діями, які виразилися у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК.
Для доведення наведених обставин прокурор, зокрема і в касаційній скарзі, посилається на досліджені судами висновки експертиз за результатами проведення комплексної судової товарознавчої та будівельно-технічної експертизи № 3017/3018-19 від 06 лютого 2020 року та висновок експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 451/452-21 від 16 березня 2021 року, за змістом яких експертами встановлена ринкова вартість використаних будівельних матеріалів, фактична вартість виконаних будівельних робіт та їх різниця між ринковою вартістю використаних будівельних робіт та матеріалів по договору № 252 на виконання робіт по об`єкту «Реконструкція пров. Голубицького в м. Павлоград» із врахуванням додаткових угод та по договору № 486 на виконання робіт по об`єкту «Реконструкція дитячого парку в м. Павлоград» із врахуванням додаткової угоди.
Суди обох інстанцій виправдали обвинуваченого з посиланням на те, що сторона обвинувачення не довела наявність в діях особи всіх ознак об’єктивної сторони складу інкримінованого злочину.
Дійсно, у цьому провадженні було проведено три експертизи: комплексна судова товарознавча та будівельно-технічна експертиза № 3017/3018-19 від 06.02.2020; додаткова судова будівельно-технічна експертиза № 451/452-21 від 16.03.2021; судова економічна експертиза № 248-23 від 24.11.2023.
Також судом було допитано експертів з приводу тих питань, які викликали у суду додаткові запитання.
Так допитана місцевим судом експерт вказувала, що в 2020 році проводилася будівельна-технічна експертиза №3017/3018-19 від 06.02.2020, експертиза проводилась тільки в питаннях різниці вартості будівельних матеріалів та устаткування між вартістю будівельних матеріалів, зазначених в актах виконаних робіт, та ринковою вартістю використаних будівельних матеріалів згідно договорів № 252 від 12.07.2018 та № 486 від 10.12.2018; матеріальні збитки, розмір шкоди не визначалися.
Згідно з висновком судової економічної експертизи від 24 листопада 2023 року № 248-23, проведеної на підстави ухвали суду за клопотанням сторони захисту, в обсязі наданих на дослідження матеріалів не надається можливим підтвердити розмір вказаний у обвинувальному акті щодо обвинуваченого розміру завданої матеріальної шкоди шляхом завищення вартості обсягів виконання робіт і вартості матеріалів у зв`язку з виконанням договорів № 252 та № 486 із врахуванням додаткових угод та згідно з висновками комплексної судової товарознавчої та будівельно-технічної експертизи від 06 лютого 2020 року № 3017/3018-19, в тому числі додаткової експертизи.
При цьому допитана експертка повідомила, що неможливо було відповісти на питання про розмір шкоди, оскільки навіть у попередніх експертизах були відсутні необхідні вихідні дані.
Як наслідок суди зробили висновок, що наслідок як обов`язкова ознака об`єктивної сторони складу службової недбалості у цьому провадженні не підтверджено стороною обвинувачення.
Додатково суд вважає необхідним наголосити, що у матеріалах провадження містяться копії паспортів на бруківку, яка була закуплена та використана під час проведення будівельних робіт (а. с. 144-149, т. 25). Суд апеляційної інстанції констатував, що під час судового засідання 24.10.2024 (журнал судового засідання та технічний запис за 24.10.2024- т. 25 а.п.172), обвинувачений долучив до матеріалів провадження копію клопотання від 19.03.2021 про приєднання до провадження доказів, зокрема копій паспортів щодо плит тротуарних вібропресованих "Старе місто", які були закуплені та використані ТОВ під час виконання будівельних робіт у м. Павлограді на виконання договору підряду від 12.07.2018.
Замовник робіт - претензій до ТОВ не мав. Цей факт підтверджується показаннями представника потерпілого, який зазначив, що жодних претензій до виправданого та до очолюваного ним підприємства управління немає. Окрім цього, допитана місцевим судом начальник управління зазначила, що за наслідками перевірок виконаних робіт порушень, невідповідностей, браку чи зауважень встановлено не було.
Твердження прокурора про те, що зміст статуту ТОВ, яке очолював обвинувачений, та договору № 252 будь-яким чином підтверджують його винуватість у вчиненні інкримінованого діяння, Суд відхиляє, оскільки статутні положення функціонування товариства та факт договірних відносин між цим товариством та управлінням (договір) жодним чином не можуть підтверджувати винуватість останнього у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 КК.
Аргументи прокурора про неврахування того, що свідки не перевіряли, не погоджували та не супроводжували документи, складені обвинуваченому по договору № 252 суд теж відхиляє, оскільки вони також не є тими належними доказами, якими може доводитися винуватість особи за ст. 367 КК у цьому провадженні.
У касаційній скарзі прокурор згадує протокол № 06/21, який, на його думку, має відношення до справи. Однак такого документу не було у матеріалах провадження взагалі. Прокурор до суду касаційної інстанції надіслав клопотання із долученим протоколом № 06/21, однак колегія суддів звертає увагу, що докази досліджуються судами першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не є судом факту, а виступає як суд права.
Таким чином, у цьому провадженні судами правильно констатовано, що сторона обвинувачення хоч і вмінила особі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК, однак не довела наявність всіх ознак об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення.
З огляду на викладене висновок апеляційного суду, який залишив без змін виправдувальний вирок місцевого суду, про те, що стороною обвинувачення не було надано належних доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість обвинуваченому за ч. 2 ст. 367 КК є правильним та таким, що ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Окремо прокурор звертає увагу на те, що існує кримінальне провадження щодо судді суду першої інстанції, який постановив вирок у цьому провадженні, за ч. 3 ст. 368 КК за фактом отримання неправомірної вигоди від обвинуваченого за ухвалення виправдувального вироку у цьому провадженні, констатуючи, що це є самостійною підставою для задоволення його касаційної скарги.
Суд звертає увагу на те, що одержання неправомірної вигоди може відбуватися як за ухвалення законного, так і незаконного рішення в інтересах того, хто надавав неправомірну вигоду. Тож сам по собі факт існування кримінального провадження щодо такого судді ще не означає автоматичну незаконність судового рішення, ухваленого щодо особи.
Тому Суд не вважає, що сам факт існування кримінального провадження щодо судді, який постановив виправдувальний вирок у цьому провадженні є достатньою підставою для його скасування.
Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів оскаржуване судове рішення потрібно залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова ККС ВС від 08 вересня 2026 року у справі № 185/2507/21.
