Наводимо лише одну категорію по цьому питанню з випадками, у яких ініціативність з боку провокатора визнавалася провокацією.
Повний список у кінці.
Трафіки з'єднань можуть мати значення для доведення або спростування провокації незалежно від неможливості встановити зміст розмов.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/118071680
Встановлення обставин справи за рахунок доступу до відомостей про телефонні з’єднання може мати значення у конкретному кримінальному провадженні для доведення або спростування доводів сторони захисту, які стосуються стверджуваної провокації, незалежно від неможливості встановити зміст розмов....
Ініціативність контактів та зустрічей ЄСПЛ на користь провокації
https://reyestr.court.gov.ua/Review/99714450
У своїх рішеннях ЄСПЛ розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції, від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати, чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.
Активна провокуюча поведінка. Критерії перевірки провокації за практикою ЄСПЛ
https://reyestr.court.gov.ua/Review/94194562
Так, згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим задля свого захисту («процесуальний критерій провокації») (пункти 37, 51 рішення у справі «Банніков проти Росії» від 04 листопада 2010року, заява №18757/06).
Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке вона в іншому випадку не вчинила би, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне правопорушення (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01).
Поведінкою, яка провокує особу на скоєння злочину, незалежно від того, чи був «таємний агент» працівником правоохоронного органу чи особою, яка діяла на їх прохання, може бути встановлення контакту із особою за відсутності об`єктивних підозр у її причетності до злочинної діяльності (пункт 44 рішення у справі «Burak Hunпроти Туреччини» від 15 грудня 2009 року, № 17570/04), поновлення пропозиції, незважаючи на її попередню відмову (пункт 67 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01).
«ПРОВОКАЦІЯ» ДУЖЕ ВЕЛИКА ЗА ОБСЯГОМ ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ ТЕМА – 30 категорій
Категорія «Провокація» (КПК Глава 21, ст. 271 КПК, КК: у корені Розділу ХІІІ, та ст. 368 КК) структурована наступним чином:
1. Дії, бездіяльність, які НЕ свідчать на користь провокації
1.1. Не повідомлення правоохоронних органів отримувачем неправомірної вигоди
1.2. Запит на придбання наркотичного засобу
1.3. Активність у відносинах з третіми особами отримувача хабара, яка свідчить про зацікавленість
1.4. Факт звернення з пропозицією до отримувача неправомірної вигоди
1.5. Наявність заяви потерпілого до правоохоронних органів про підготовку винного до злочину
1.6. Наявність зв'язків потерпілого з правоохоронними органами до події злочину
1.7. Неодноразова участь викривача у операціях
1.8. Ініціативність отримувача хабара (обговорення деталей, прояв заінтересованості, заходи конспірації)
1.9. Повторність проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину
1.10. Факти телефонування з боку надавача хабара
1.11. Залучення до операцій штатних працівників правоохоронних органів
1.12. Відсутність заяви про злочин від надавача хабара
1.13. Суперечлива позиція сторони захисту
1.14. Великий проміжок часу між внесенням в ЄРДР та настання події злочину
1.15. Факт проведення оперативної закупки в межах НСРД
1.16. Використання спеціально утворених підприємств
1.17. Залучення до імітації вбивства потенційного потерпілого
2. Дії, які свідчать на користь провокації
2.1. Відсутність інформації про підготовку до вчинення злочину
2.2. Ініціативність у перемовинах з боку викривача
2.3. Прохання з боку надавача неправомірної вигоди щодо вчинення дій, у яких особа не має потреби
2.4. Повторна пропозиція неправомірної вигоди з боку надавача
2.5. Непомічення спецбарвником грошей для закупки у супереч постанові прокурора
2.6. Залежність конфідента від правоохоронців
3. Пасивна поведінка правоохоронців
4. Захист від провокації
5. Перевірка провокації судом. Висновки щодо критеріїв розмежування провокації та законної поведінки
6. Щодо відсутності відомостей про заборону провокації у постанові
7. Вибірковість АК ВК як ознака провокації
Категорія «Провокація» доступна для перегляду у всіх двох модулях (КК, КПК), а саме:
- КПК: Глава 21 ст. 271 КПК та у корені Глави 21
- КК: у корені Розділу ХІІІ, та ст. 368 КК
