Семен Ханін

Дивна думка сторони обвинувачення, що розмір застави не є надмірним, так як саме тому підозрюваний/обвинувачений не порушував покладені на нього обов’язки знайшла відповідне втілення у численних ухвалах слідчих суддів/судів. Таким чином, якщо:

- підозрюваний/обвинувачений не порушував покладені на нього обов’язки, то застава не є надмірною, а як раз виконує свою функцію

- підозрюваний/обвинувачений порушив покладені на нього обов’язки, то застава була замала, її потрібно стягнути до бюджету, та призначити більшу, чи тримання під вартою

Положення ст. 209 Кримінального кодексу України (далі – КК України), які встановлюють кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, були закріплені одночасно із прийняттям нової редакції Кримінального кодексу України у 2001 році. З цього часу стаття зазнала суттєвих змін та трансформацій. I.

Щодо повідомлення про підозру за ст. 209 КК України в «старої» редакції, що діяла до 28.04.2020

Так, слідчий суддя у ухвалі про обрання запобіжного заходу у пункті «Недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, зазначив:

«У ході судового розгляду депутати сільської ради Особа1 та Особа 2 виявили бажання взяти на особисту поруку підозрюваного та надали письмові зобов’язання про те, що вони зобов’язуються забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і, за необхідності, доставити його до органу розслідування чи в суд на першу про те вимогу…

Апеляційна скарга та доповнення до неї обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною, через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків слідчого судді, викладеним в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції виходячи з наступного:

- поза увагою слідчого судді залишилися доводи сторони захисту щодо фальсифікації стороною обвинувачення доказів на підтвердження обґрунтованості підозри;

Цей допис виключно для НЕ юристів!

Для юристів я писав вже раніше, статтю можливо передивитися за посиланням: 

https://www.facebook.com/semen.khanin/posts/pfbid0QFTPLsjSsf6ViaSG3BPVQXhrN2n2d9L2hNEX3QH3mWFP1xA2LYZTjNwJPRnpY961l

Є певна особливість у кожної живої істоти. Їй дуже важко уявити собі певні відчуття, якщо вона ніколи їх не відчувала у реальному житті. Якщо дитина ніколи не коштувала солодощів, то вона не страждає за ними, не бажає (від настрою) зникнення або з’явлення їх у когось. Так само про інші відчуття. Людина, що ніколи не знала голод, не розуміє голодного. Людина, що не зазнала відчую та болю, може завдати їх лише випадково, так як не розуміє про що йде мова. Людина, що не кохала раніше, закохавшись вперше, ніяк не візьме до тями, то любов чи мінлива пристрасть.

Як на мене, є дуже велике питання, пов’язане з запобіжим заходом у вигляді тримання під вартою або з вироком, яким особа позбавляється волі. Яка мета покарання? На це питання дає відповідь ст.50 КК України, а саме:

- покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

- покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.