Оновленим законодавством щодо ведення військового обліку, що вступило в силу з 05.01.2023 року, на роботодавця покладено обов’язок здійснювати оповіщення військовозобов’язаних працівників про їх виклик до ТЦК та СП за відповідними розпорядженнями та забезпечити їх своєчасне прибуття за викликом.
ОТРИМАВШИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ВІД ТЦК РОБОТОДАВЕЦЬ ПОВИНЕН:
- видати наказ про оповіщення працівника про виклик до ТЦК, довести його до відома під особистий підпис працівника та у 3-денний строк надіслати копію наказу до ТЦК;
- вручити працівнику повістку;
- письмово повідомити ТЦК про тимчасово непрацездатних працівників, працівників у відпустці та у відрядженні з наданням витягів з наказів;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення.
Відповідальність за невиконання цих обов’язків передбачена ст. 210-1 КУпАП («порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), яка передбачає покарання у вигляді штрафу від 5 100 грн до 8 500 грн.
ЩО КАЖУТЬ СУДИ? Із порушень з боку ТЦК:
ТЦК Неправильно вказують суть правопорушення
У справі № 167/892/23 суд, скасовуючи постанову ТЦК про накладення штрафу, встановив:
- у постанові зазначено, що уповноважена особа підприємства порушила ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка містить 17 абзаців, кожен з яких передбачає окремий самостійний обов`язок, а в постанові ТЦК не вказано який конкретно пункт закону порушило підприємство;
- в постанові не зазначено, за якою саме ознакою кваліфіковані дії особи за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП: за ознакою повторності, передбаченого ч. 1 цієї статті, чи за ознакою вчинення порушення в особливий період;
- містяться розбіжності щодо суті порушення в протоколі та в постанові про адміністративне правопорушення, а саме: в протоколі зазначено "несвоєчасне надання ОСОБА_1 повідомлення на лист ТЦК", а в постанові - "про ненадання відповіді на лист".
У постанові не вказують про визнання особи винною
У тій же справі № 167/892/23 суд, скасовуючи штраф, зазначив, що в постанові взагалі не зазначено про визнання особи винною у вчинені правопорушення, а тому на неї не може бути накладено стягнення.
Процесуальні порушення при розгляді справи з боку ТЦК
У справі № 451/414/23 суд скасував постанову ТЦК про накладення на відповідальну особу підприємства штрафу через те, що її не було повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури, з чим погодився апеляційний суд.
Нічим не обгрунтована міра покарання
У справі № 153/1182/23 позивач виконав розпорядження ТЦК про оповіщення військовозобов`язаних працівників про їх виклик, винісши відповідний наказ, проте працівники не проставили особистого підпису про ознайомлення з таким наказом.
Суд визнав, що було допущено порушення встановленої процедури, проте не погодився з покаранням. Зокрема, ТЦК визнав обтяжуючою обставиною вчинення правопорушення під час дії воєнного стану. Проте ч.2 ст.210-1 КУпАП уже передбачає вчинення правопорушення в особливий період, що є кваліфікуючою ознакою.
Окрім цього, в оскаржуваній постанові жодним чином не мотивовано застосування щодо роботодавця адміністративного стягнення у виді максимального штрафу, передбаченого санкцією ч.2 ст.210-1 КУпАП, а тому визнав призначене покарання несправедливим та постанову ТЦК все ж скасував.
Проте, хоча порушень ТЦК допускає немало, однак далеко не всі постанови ТЦК суди скасовують.
До прикладу, суд, встановивши, що інспектор відділу кадрів не забезпечила явку усіх працівників до ТЦК та знаючи про намір працівника звільнитися, не повідомила про це в звіті і не надала наказу про звільнення, визнав накладення стягнення законним, з чим погодилася апеляція.