Щодо неможливості застосування норм законодавства про працю у спорах за позовами директорів, з якими не було укладено трудових договорів

Дата: 18.09.2023 11:55

За загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства або в окремих випадках - наглядової ради товариства, що породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини,у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Вказуючи на це ВПВС у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/113430105 зауважила, що з позивачем не було укладено трудового договору (контракту), а тому немає підстав для застосування норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Водночас в обох випадках (коли укладено трудовий договір і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору)саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками ВПВС відступила від висновків ВС у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що ВС застосував норми законодавства про працю у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам ВПВС.

Адвокат Михайло Гуцал