Набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про імміграцію» щодо вдосконалення умов і порядку імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства» від 29 червня 2023 року, яким, зокрема визначено обставини, за яких факт перебування у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію.
Новою статтею 4-1 Закону України «Про імміграцію» унормовано, що факт перебування особи у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію за таких обставин:
- Один із подружжя отримав матеріальну компенсацію в обмін на надання вільної згоди на укладення шлюбу, якщо це не є обов’язковим при укладенні шлюбу за межами України відповідно до права іноземної держави.
- Подружжя не проживає спільно та не пов’язане спільним побутом.
- Подружжя не зустрічалося або не спілкувалося до укладення шлюбу.
- Подружжя не спілкується зрозумілою для обох мовою.
- Один із подружжя раніше вже перебував у шлюбі з громадянином України або іммігрантом, який не було визнано підставою для надання дозволу на імміграцію.
- Кожний із подружжя не володіє інформацією про дані іншого з подружжя особистого характеру (дата та місце народження, місце проживання, освіта, місце роботи, фах, віросповідання, наявність близьких родичів, особливості побуту та уподобань).
- Відмова особи від особистої присутності її чоловіка або дружини під час подання нею заяви про надання дозволу на імміграцію.
- Відмова кожного з подружжя від надання письмової згоди на проходження співбесіди та письмових тестів для перевірки обставин, визначених цією статтею.
Міграційна служба відмовить у дозволі на імміграцію, якщо чоловік і дружина не подадуть заяву особисто.
ДМС уповноважено проводити перевірку можливої фіктивності шлюбу! Відмова надати письмову згоду кожного з подружжя чи подружжя на проходження перевірки є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Під час перевірки обставин, визначених цією статтею, проводяться співбесіди з іноземцем або особою без громадянства (у тому числі з використанням системи відеоконференцзв’язку для візуальної ідентифікації особи, яка подала заяву про надання дозволу на імміграцію до дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном або після подання такої заяви на території України виїхала за її межі), іншим з подружжя, опитування інших осіб, якщо існує достатньо підстав вважати, що вони володіють відповідною необхідною інформацією, надсилаються запити до заінтересованих органів державної влади з метою отримання інформації про наявність/відсутність підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
