ВПВС в постанові від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108960086 дійшла висновку, що встановлені ч. 2 ст. 49 КК загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу.
Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.
Згідно з ч. 3 ст. 49 КК скоєння нового злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 2 роки, зумовлює переривання строку давності, який починає відраховуватися з моменту вчинення такого злочину. Тобто диференційований строк не замінюється на загальний, більш обтяжливий для особи, а лише відтерміновується його початок.
Отже, закінчення загальних строків, установлених ч. 2 ст. 49 КК України (15 років з моменту вчинення злочину і 5років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
