Повістка «для уточнення даних» та безпідставний розшук ТЦК: детальний розбір показового рішення суду
В умовах воєнного стану та активних мобілізаційних процесів багато громадян стикаються з проблемою безпідставного внесення до баз розшуку та отримання повісток з розмитими формулюваннями. Суть проблеми полягає в тому, що територіальні центри комплектування (ТЦК та СП) часто направляють повістки з метою «для звірки» або «уточнення персональних даних» навіть тим особам, які вже виконали свій обов’язок та оновили дані у встановлений законом строк. Неявка за такою повісткою автоматично генерує статус «у розшуку» в системі «Оберіг», після чого органи Національної поліції отримують доручення на адміністративне затримання та доставлення громадянина до ТЦК. Проте, чи є такі дії законними? Відповідь на це питання дав апеляційний суд, сформувавши зразкову правову позицію щодо меж повноважень ТЦК та поліції.
Головна думка: Формулювання повістки «для звірки» або «уточнення даних» не є самостійною законною метою виклику для осіб, які вже оновили свої дані, а тому неявка за нею не може бути підставою для оголошення в розшук та затримання поліцією.
Деталі справи
Тут описуємо суть. Справа № 560/5715/25, яку розглядав Сьомий апеляційний адміністративний суд. Рішення (постанова) ухвалене 11 листопада 2025 року.
Основний юридичний розбір починається з фактичних обставин: 07 квітня 2025 року позивача було зупинено працівниками патрульної поліції поблизу знаку “Київ”. Під час перевірки документів у базах даних з’ясувалося, що з 05 квітня позивач перебуває у розшуку за ініціативою ТЦК та СП. При цьому жодних постанов про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно нього не виносилося, повісток він особисто не отримував, а свої військово-облікові дані своєчасно оновив ще 01 червня 2024 року через додаток “Резерв+” (що підтверджувалося дійсним військово-обліковим документом).
З матеріалів справи стало відомо, що ТЦК сформував повістку про виклик на 20 березня 2025 року з метою “уточнення даних”. Вона була направлена “Укрпоштою” та повернулася з відміткою “адресат відсутній”. На підставі цього ТЦК вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (“Оберіг”) дані про порушення позивачем правил військового обліку та автоматично згенерував електронне звернення до Нацполіції з вимогою здійснити адміністративне затримання та доставлення особи. Позивач оскаржив ці дії, вказуючи на їх повну протиправність та порушення його конституційного права на свободу пересування.
Аргументи сторін та позиція суду
- Аргументи позивача: Позивач наголошував, що виконав свій обов’язок з оновлення даних, про що свідчить інформація в системі “Резерв+”. Повістку не отримував, постанов про штраф щодо нього не складалося. Вимога ТЦК оголосити його в розшук є безпідставною, оскільки базується на припущеннях. Крім того, позивач направляв до ТЦК заяву про надання відстрочки, що свідчить про відсутність умислу на ухилення від військового обов’язку. Дії відповідачів порушили презумпцію невинуватості та обмежили його право на вільне пересування.
- Аргументи відповідачів (ТЦК та поліції): ТЦК та СП зазначав, що діяв у межах Порядку №560. Повістка направлялася за адресою, і після її повернення позивач правомірно був переведений у статус “Активний” (розшук) у системі “Оберіг” через неявку. Представники Національної поліції пояснили, що фізично не вносили дані про розшук — запит автоматично надійшов із системи Міністерства оборони до системи “Інформаційний портал Національної поліції України” (ІПНП) шляхом електронної взаємодії, тому поліція є лише технічним виконавцем і не порушувала прав позивача самостійними управлінськими рішеннями.
- Позиція суду: Сьомий апеляційний адміністративний суд здійснив глибокий аналіз законодавства. Суд зазначив, що відповідно до ст. 22 Закону “Про мобілізаційну підготовку…”, ст. 1 Закону “Про військовий обов’язок…” та Порядку №1487, перелік цілей для виклику громадянина є ВИЧЕРПНИМ. До нього належать: взяття на облік, медогляд, призов, направлення на підготовку. Постанова КМУ №560 дійсно дозволяла виклик “для уточнення даних”, але виключно як первинну дію протягом 60 днів або для тих, хто ці дані не уточнив. Оскільки позивач уже оновив дані, ТЦК не мав права викликати його знову “для звірки”. Таке формулювання повістки є юридично нікчемним у даному контексті. Крім того, суд жорстко розмежував ст. 210 та ст. 210-1 КУпАП. Звернення ТЦК до поліції про затримання можливе ЛИШЕ за порушення ст. 210-1 КУпАП (ухилення від мобілізації/медогляду). Неявка за незаконною повісткою “для звірки” не формує складу ст. 210-1. Отже, доручення поліції затримати позивача було винесене з перевищенням повноважень. Суд зобов’язав ТЦК вилучити дані про порушення з реєстру “Оберіг” та відкликати звернення до Нацполіції.
Висновки та поради
Це рішення апеляційного суду має колосальне значення для правозастосовної практики. Воно чітко встановлює: якщо ви вже оновили свої облікові дані (наприклад, через ЦНАП або “Резерв+”), ТЦК не може формувати повістку з абстрактною метою “для уточнення даних”. Виклик можливий лише на конкретні дії: проходження ВЛК або призов на військову службу. Більше того, оголошення в розшук та затримання поліцією не може застосовуватися до громадян автоматично за статтею 210 КУпАП (порушення правил обліку). Для клієнтів у подібних ситуаціях це означає, що внесення відомостей про розшук в “Оберіг” без законної підстави можна успішно оскаржити в суді, зобов’язавши ТЦК видалити ці дані та припинити незаконне переслідування.
Запитання
Питання: Чи є формулювання “для звірки даних” законним у повістці?
Відповідь: Для осіб, які не оновлювали дані — так. Але якщо ви вже виконали вимогу закону і оновили дані вчасно, виклик з такою метою є безпідставним, оскільки законодавчий перелік цілей виклику є вичерпним (ВЛК, призов, тощо).
Питання: Чи може поліція затримати мене лише за те, що ТЦК вніс мене в базу розшуку?
Відповідь: Суд вказав, що ТЦК має право звертатися до поліції для затримання виключно у випадку наявності ознак ст. 210-1 КУпАП. Якщо підставою стала лише неявка для “звірки даних” (що підпадає максимум під ст. 210 КУпАП), вимога про примусове доставлення є незаконною.
