Повертаючись до болючої теми неправомірного стягнення судами з приватних виконавців судового збору, мною оскаржуються як дії суду з видачі таких виконавчих документів, так і самі виконавчі документи. Перепони судом чиняться ще на стадії прийняття заяв від приватного виконавця. Доводиться витрачати час та зусилля для того, щоб тільки твою заяву було прийнято судом. В деяких «складних» для розуміння суддів випадках доходжу до Верховного Суду.
Одним з показників низької професійної підготовки суддів першої і апеляційної інстанції є постанова Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 185/5597/15-ц.
У даній справі мною подано до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області заяву про визнання виконавчого документа про стягнення з приватного виконавця судового збору таким, що не підлягає виконанню.
Судовий збір стягнуто з мене за оскарження ухвали про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у боржника праві виїзду за межі України.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області мою заяву повернуто без розгляду у зв’язку з тим, що не додано належних доказів надіслання заяви з додатками учасникам виконавчого провадження, яке перебуває у мене на виконанні і в якому з мене стягнуто судовий збір.
Дніпровським апеляційним судом ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області залишено в силі без змін.
27.03.2024 постановою Верховного Суду № 185/5597/15-ц ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанції Верховним Судом зазначено наступне.
Приватний виконавець Матвійчук Н. Є. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 20 червня 2023 року у справі № 185/5597/15-ц, регулювання якого встановлено розділом VI «Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судового рішення у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».
До заяви приватний виконавець Матвійчук Н. Є. додала докази надіслання вказаної заяви через систему «Електронний суд» стягувачу ДСА України та заінтересованій особі Другому Приморському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса).
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про повернення без розгляду заяви приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, під час виконання виконавчого листа про стягнення судового збору з приватного виконавця Матвійчук Н. Є., оскільки ТОВ «?» та Особа 2 не є учасниками виконавчого провадження про стягнення судового збору з приватного виконавця Матвійчук Н. Є.
Отже дії суддів першої і апеляційної інстанцій при винесенні рішень, які перешкоджають доступу до правосуддя, віднімають купу часу та нервів для їх оскарження, свідчать про низький професійний рівень суддів, адже судді не знають хто є сторонами виконавчого провадження. Мені знадобилось сім місяців, аби відновити порушене суддями право на доступ до правосуддя. Тому ініціювала питання притягнення суддів першої і апеляційної інстанцій до дисциплінарної відповідальності за умисну або внаслідок недбалості незаконну відмову в доступі до правосуддя.
