Троє суддів ВПВС склали окрему думку https://reyestr.court.gov.ua/Review/110515501 до ухвали ВПВС від 13.04.2023 у кримінальній справі № 761/13685/14-к https://reyestr.court.gov.ua/Review/110308826 , оскільки вважають підстави для повернення справи на розгляд відповідної колегії Касаційного кримінального суду надто формальними і необґрунтованими.
Судді зазначили, що на момент існування у справі правових відносин щодо реалізації вимог ч. 12 ст. 290 КПК (2013-2014 роки) постановою ВСУ від 16.03.2017 у справі № 5-364кс16 було сформовано позицію щодо недопустимості доказів у разі невідкриття стороною обвинувачення процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, і запроваджено у судову практику обов`язкове «автоматичне» визнання доказів недопустимими.
16.10.2019 ВПВС у справі № 640/6847/15-к уточнила правовий висновок щодо правил розкриття процесуальних підстав для проведення НСРД, зазначивши, що суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення; допустимість доказу суд має встановлювати з урахуванням того, чи своєчасно сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, а також чи були ці документи в її розпорядженні на момент відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК.
Водночас процесуальні кодекси не містять норм, якими би була врегульована часова дія правових висновків ВС.
На думку суддів ВПВС мала прийняти справу для вирішення питання ретроспективного застосування правових висновків, а не очікувати, допоки в касаційних судах складеться аж настільки неоднакова практика, що сама по собі стане виключною правовою проблемою за кількісним та якісним критерієм, і лише після цього вживати заходів до забезпечення єдності судової практики.
Адже застосування правових висновків ВС до правовідносин, що виникли задовго до того, як були сформовані такі висновки, ускладнює, якщо не унеможливлює в окремих ситуаціях, можливість сторонам передбачити наслідки обраної моделі поведінки в певних відносинах.
