Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В. від 17 квітня 2024 року у справі № 553/1602/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/118626748
У червні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, виділення кімнати та вселення. Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/2 частини квартири є ОСОБА_2 . Вказувала, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні майном. З моменту отримання у власність 1/2 частини квартири вона не має можливості користуватись квартирою та зайти до неї. Позивачка вказувала, що у телефонних розмовах ОСОБА_2 зазначав, що квартира стала її власністю у результаті «рейдерського захоплення», а рішення Ленінського районного суду м. Полтави у справі № 553/1261/18 є незаконним і будь-які питання вона має вирішувати виключно через суд, тобто ОСОБА_2 чітко зазначив свою позицію і вказав, що їй належить невизначена 1/2 частина квартира і він не розуміє, чим саме вона володіє.
Позивачка просила встановити порядок користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_2 , закріпивши за ОСОБА_4 право користування кімнатою площею 17,00 кв. м, за ОСОБА_2 право користування кімнатою площею 12,7 кв. м, а кімнату площею 9,1 кв. м, приміщення кухні, коридору, ванної кімнати, санвузла, лоджії 2,0 кв. м, вбудованих шаф 0,3 кв. м та 0,4 кв. м залишити у загальному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 травня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні власністю, вселення в квартиру, зобов`язання не перешкоджати у користуванні квартирою є недоведеними, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує позовні вимоги.
Враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження існування перешкод у користуванні квартирою, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визначення порядку користування квартирою.
Позивач подала касаційну скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що саме по собі звернення її до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю й заперечення відповідача щодо його задоволення свідчить про наявність таких перешкод.
Верховний суд скасував рішення апеляційної інстанціїї і залишив у силі рішення суду першої інстанції. Верховний суд зокрема зазначив, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позовних вимог, не врахував, що саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні житлом та заперечення відповідача проти його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.
Наведене відповідає висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21, від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19.
