Більшість з українців теоретично, а може навіть й практично, вже знайомі з положеннями статті 32 Закону України «Про Національну поліцію», а саме «Перевірка документів особи». Це одна з найактуальніших тем у практичному сенсі, бо на більшості блокпостів до сьогодні поліція та роти охорони перевіряють документи. Так, не так тотально, як це було на початку повномасштабного вторгнення, але все ж така практика є (виключення – передмістя зони бойових дій, там перевіряють всіх і завжди).
Серед підстав для перевірки документів громадян є цікавий пункт – пункт 3 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію»:
1. Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:
3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.
Виникає слушне питання: що таке «спеціальний поліцейський контроль»?
Не плутати з «поліцейським контролем», адже це різні поняття!
Так от, як виявилося, законодавчого визначення поняття "спеціальний поліцейський контроль" немає!
…тому в хід йде правова доктрина, тобто все те, що створила юридична наука.
В одному з навчальних посібників знаходимо таке пояснення:
(посилання на навчальний посібник, стор. 51)
Спеціальний поліцейський контроль – це контроль, здійснюваний поліцією на попередньо обраній території протягом певного часу, а також в разі невідкладної необхідності на відповідній території на відповідний термін за наявності достатньої підстави вважати, що вчинено або буде скоєно кримінальне або інше правопорушення.
Письмове розпорядження про здійсненні спеціального поліцейського контролю видає міністр внутрішніх справ. Право перевіряти відповідні документи надається всім працівникам поліції. Для здійснення перевірки документів не вимагається складання якогось спеціального документа чи отримання санкції.
Таке визначення дає підстави припускати величезну кількість варіантів місць, на яких може здійснюватися такий контроль: ділянки залізничного сполучення до та під час перевезення важливого вантажу, території об’єктів критичної інфраструктури та навколо них, місця зустрічей високопосадовців... будь-що, в принципі!
З цього випливає два питання:
- А що таке «об’єкті із спеціальним режимом»? Спойлер: визначення у законодавстві немає, але хоча б орієнтовний перелік можна віднайти та за логікою визначити.
- Чи існують розпорядження міністра внутрішніх справ про здійсненні спеціального поліцейського контролю і на які території вони розповсюджені?
Друге питання наскільки цікаве, що, припускаємо, копи можуть й самі не знати про те де вони і що вони роблять, чи є відповідне розпорядження і як реагувати на писання громадян під час несення обов’язків.
