У більшості випадків штрафи за правопорушення сплачуються громадянами в бюджет держави, а от штрафи, призначені через аліментну заборгованість, мають дещо інше спрямування.
У Мінюсті розвінчують міфи про ці штрафи та роз'яснюють деталі.
МІФ 1. Штрафи за борги по аліментах призначаються в судовому порядку.
Закон України «Про виконавче провадження» встановлює процедуру примусового стягнення дитячих коштів. Одним із дієвих способів впливу на боржника є накладення фінансових санкцій у вигляді штрафів.
Оскільки рішення про стягнення аліментів перебуває в органах державної виконавчої служби, саме державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу. Тому йти з цим питанням до суду не потрібно.
МІФ 2. За призначенням штрафів треба звертатися особисто до виконавця.
Державний виконавець в рамках виконавчого провадження, керуючись вимогами законодавства, самостійно накладає штраф, без особистого звернення стягувача.
МІФ 3. Штрафи за несплату аліментів є фіксованими.
Штраф накладається у відсотковому співвідношенні до сукупного розміру заборгованих дитячих платежів за певний період. Зокрема:
- за 1 рік несплати аліментів – 20% від загальної суми боргу;
- за 2 роки – 30%;
- за 3 роки – 50%.
МІФ 4. Штрафні кошти, стягнуті за несплату аліментів, перераховуються в бюджет держави.
Штрафи за несплату аліментів мають не лише виховний, а й цільовий характер. Так, відповідна сума коштів в повному обсязі перераховується на користь дитини.
МІФ 5. Під час війни призупиняється накладання будь-яких фінансових санкцій за прострочення аліментних платежів.
Запровадження воєнного стану не встановлює заборон для нарахування пені за прострочення сплати аліментів. А отже, невиконання батьківських обов'язків та несплата аліментів обов’язково призведе до нарахування штрафу.
