земельні спори

Передання справи на розгляд ВПВС обґрунтовувалось необхідністю відступлення від висновків, викладених у постановах ВС від 5.10.2022 у справі № 557/303/21 і від 17.05.2023 у справі № 748/1335/20, згідно яких землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, віднесені до категорії особливо цінних земель; повернення земельної ділянки історико-культурного призначення державі слід розглядати не як віндикаційний, а як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Проте в окремих випадках ст. 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку особа у 2010 році продав, а первинна набувачка придбала побудований у 1946 році житловий будинок.

Оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельні ділянки, власником яких є фізична особа як сторона договорів оренди землі, предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок.

Отже, у разі заявлення позовних вимог одного товариства до іншого про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, власником якої є фізична особа, яка укладала договори оренди з такими товариствами, спір необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.