блог

Останнім часом все більше та більше чутно ревізіоністську думку щодо допустимості доказів у кримінальному провадженні. Частина правників стверджує, що порушення належної правової процедури само по собі не веде до недопустимості доказів. Що важливо визначити первісно чиї права порушено, та чи є таке порушення суттєвим. Навіть новий термін був вигаданий – запобігання надлишкового формалізму. Такий підхід, на мій погляд, суперечить діючому законодавству та веде до нівелювання поняття допустимості доказів взагалі. Спробую ще раз аргументувати свою позицію.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Войовнича безграмотність – це відзнака часу. Розумієш, не розумієш, але доцільність найголовніше. А якщо це антикорупційна справа – то це вже зазвичай.

Войовнича безграмотність – це відзнака часу. Розумієш, не розумієш, але доцільність найголовніше. А якщо це антикорупційна справа – то це вже зазвичай.

Перемогу на фронті забезпечує надійний тил: щоб наша промисловість не стагнувала, законом передбачене бронювання частини військовозобов`язаних працівників, праця та кваліфікація яких забезпечує функціонування підприємств. 

Бронювання військовозобов’язаних працівників – це надання тимчасової відстрочки від мобілізації (призову) ключовим працівникам підприємства, компанії, установи чи організації. 

Хочу висловити свою окрему думку на Постанову Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) у справі 925/556/21 від 01.03.23, так як вважаю, що шановна Велика Палата ВС припустилась певних помилок – як стосовно ЮРИСДИКЦІЇ, так і стосовно ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ КОНТРОЛЮЮЧИМ ОРГАНОМ.

Звернемося до Постанови ВП ВС: 

1. Короткий зміст позовних вимог

04 лютого 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/5201/18 (ЄДРСРУ № 103371241) досліджував питання щодо правомірності покладення оплати послуг ліквідатора на вибувшого кредитора у випадку сингулярного правонаступництва у справі про банкрутство.

З чого все почалося? З чого й ким вперше було запропоновано ввести до кримінального процесу відсутні у КПК України поняття як стандарти доказування, зокрема «стандарт доказування обґрунтована підозра», «стандарт доказування достатня підстава» та «стандарт доказування поза розумним сумнівом»? Дати остаточну відповідь на це питання дуже важко. Але як бур’ян ці стандарти пробили собі дорогу в кримінальний процес і почали самостійне життя.

Одним з наших нових імперативів є пріоритет військового обов’язку над правом на безпеку життя: відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За рік повномасштабного вторгнення наше законодавство змінилось, реагуючи на виклики часу. Поповнилась і практика його правозастосування.

13 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 207/1892/18, провадження № 61-11887 св 22 (ЄДРСРУ № 109491727) досліджував питання щодо строків позовної давності.

Загальні строки позовної давності 

Відповідно до стаття 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.