Рішення ВС у справі № 2-248/10 від 20.08.2025 https://t1p.de/x4xrw
Суди скаргу на дії державного виконавця залишили без розгляду. Ухвалюючи рішення суди виходили з того, що в провадженні суду перебуває на розгляді справа між тими самими учасниками, з того ж самого предмету розгляду та з тих самих підстав, що в даній справі, а тому є підстави для залишення скарги без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
КЦС ВС не підтримав позиції судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторони виконавчого провадження до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Саме у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч. 1 ст. 175 ЦПК України).
Таким чином, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, не є спором у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а тому ця норма не може застосовуватися до розділу VII ЦПК України.
