ВПВС у постанові від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406152 нагадала свій висновок, висловлений в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, згідно якого визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Водночас у постанові від 26.06.2019 у справі № 910/17792/17 ВПВС зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Проте предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Зважаючи на це ВПВС дішла висновку, що незалучення інших спадкоємців як третіх осіб не є підставою для відмови в позові.
Оскільки суди належним чином не з`ясували характеру спірних правовідносин, складу учасників судового процесу, чиїх інтересів стосується вирішення цього спору, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
