Рішення ВС у справі № 757/25819/20-ц від 03.08.2022 https://cutt.ly/iBXCz1Y
Працівник звернулася до суду з позовом до Роботодавця про зміну формулювання підстави звільнення з п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України.
За результатами розгляду вказаного позову, КЦС ВС залишив без змін постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні цього позову. ВС зазначив наступне.
Суд не має права змінювати формулювання причин звільнення з тих підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення.
Відповідач як роботодавець, звільняючи позивача на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, не пов'язував її звільненням з власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Також відсутні докази, що він помилився у формулюванні підстав звільнення, тобто відсутня згода іншої сторони трудових відносин на звільнення за цією підставою.
Тому оскільки на момент вручення позивачу наказу про її звільнення із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України - одноразове грубе порушення трудових обов'язків позивачем не було подано відповідачу заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, тому відсутність такої заяви на час прийняття відповідачем рішення про звільнення позивача не може зобов'язувати роботодавця звільнити останню на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
