ВПВС в ухвалі від 14.12.2022 у справі № 22-23/321-05-10190 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108226059 зауважила, що ЄСПЛ залишає за державою свободу у виборі заходів, необхідних для виконання його рішень.
У рекомендації № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи зазначається, що за певних обставин зобов`язання за Конвенцією включають вжиття інших заходів, окрім справедливої сатисфакції, яку присуджує ЄСПЛ згідно зі ст. 41 Конвенції, та/або загальних заходів, якими потерпілій стороні забезпечується, наскільки це можливо, відновлення попереднього правового становища, яке ця сторона мала до порушення Конвенції.
Норми п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 321 ГПК України, які встановлюють строки перегляду судового рішення за виключними обставинами, як додаткового заходу індивідуального характеру, спрямованого на відновлення порушених прав заявника, мають на меті не обмеження у правах особи, щодо якої ухвалено рішення ЄСПЛ, а дотримання принципу res judicata (принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили), оскільки повторний розгляд справи через тривалий проміжок часу може спричинити нові порушення, ніж ті, що були встановлені ЄПСЛ.
У такому разі, питання можливості застосування судом принципу відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum), та принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи.
Ураховуючи обставини справи ВПВС дійшла висновку про застосування принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), та преклюзивного строку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 321 ГПК України, що мало наслідком відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
