Хоч явка позивача чи його представників не визнавалась судом обов`язковою, повторна неявка в судове засідання без поважних причин, про призначення якого він був своєчасно повідомлений, якщо неявка перешкоджає розгляду справи, давала суду підстави скористатись визначеним ч. 5 ст. 205 КАС України правом залишення позовної заяви без розгляду.
Скасування Постанови Верховної Ради України про звільнення судді відновило процедуру звільнення її на підставі рішення Вищої ради юстиції, а тому відповідно матеріали щодо звільнення позивачки було правомірно передано до ВРП для ухвалення рішення.
Передання спрямоване на те, щоб процес (правовідносини), розпочатий до того, як змінилося законодавство (у цій сфері), був завершений з урахуванням нового правового регулювання, зокрема в тій частині, яка стосується компетенції органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду скасував вирок апеляційного суду, яким за незаконне переправлення за кордон осіб, які намагалися ухилитися від мобілізації під час воєнного стану, особу засудили до 5 років позбавлення волі та звільнили від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. ККС ВС дійшов висновку, що в цьому разі звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідає принципам законності та справедливості.
Президент України, видаючи оскаржений указ, утворив Слов`янську МВЦА. Позивач (Донецька регіональна організаця Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя») обґрунтував позов порушенням прав Слов`янської міської ради, її виконавчого комітету та міського голови Слов`янська, депутатів із депутатської фракції позивача у цій раді, територіальної громади міста Слов`янська та його мешканців.
Позивач заявив дві вимоги: визнати незаконною відмову у відшкодуванні шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення його від посади голови РДА у кримінальному провадженні; зобов`язати відповідача винести постанову про відшкодування втраченого ним заробітку за час відсторонення від посади.
Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель.
ВПВС у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406155 відхилила як необґрунтований аргумент третьої особи щодо неналежного (з порушенням пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 7 квітня 2003 року № 55 ДСТУ 4163-2003) засвідчення ДП «Сетам» і державним виконавцем документів, доданих до відзиву на позовну заяву та апеляційно
Прокурор у позовній заяві стверджував, що відсутня містобудівна чи інша передбачена законом документація, яка би встановлювала межі сіл. Тому сільська рада під час прийняття оскарженого рішення перевищила її повноваження щодо розпорядження землями, які розташовані за межами населеного пункту і перебували у державній власності.
Рішення ВС у справі № 240/436/20 від 15.06.2023 https://cutt.ly/KwpJT2T8
В ухвалі ВС про передачу справи на розгляд ВПВС ставилося питання про відступ від висновку ВС, сформульованого у постанові від 26.10.2022 у справі № 120/11814/21-а, згідно з яким підпис на апеляційній скарзі у лівому верхньому куті першої сторінки під прізвищем позивача є належним, відсутні підстави для повернення апеляційної скарги через те, що вона не підписана.
