Розмежування чи тлумачення понять (юридичних термінів) не входить до компетенції Верховного Суду
Рішення ВС у справі № 710/417/21 від 17.03.2023 https://cutt.ly/V4Pmr02
Рішення ВС у справі № 710/417/21 від 17.03.2023 https://cutt.ly/V4Pmr02
ВС вважає за необхідне відступити від своїх висновків про те, що роздруківки електронного листування не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.
Так у справі № 643/6581/19 посилання на роздруківки листування у «Viber» не було визнано належним та допустимим доказом на підтвердження укладення договору найму житла.
Хочу висловити свою окрему думку на Постанову Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) у справі 925/556/21 від 01.03.23, так як вважаю, що шановна Велика Палата ВС припустилась певних помилок – як стосовно ЮРИСДИКЦІЇ, так і стосовно ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ КОНТРОЛЮЮЧИМ ОРГАНОМ.
Звернемося до Постанови ВП ВС:
1. Короткий зміст позовних вимог
ВПВС у постанові від 16.03.2023 у справі № 9901/494/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109675218 нагадала, що право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.
Рішення ВС у справі № 826/719/17 від 27.12.2022 https://cutt.ly/J4gyGBc
За загальним правилом, коли оскаржуються акти органу державної влади, до переліку яких належить і оскаржуваний акт Президента України, національні суди в межах адміністративного судочинства мають проконтролювати, чи не є викладені в акті висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними; бездоказовими, необґрунтованими, незацікавленими або помилковими щодо фактів.
Суди повинні досліджувати такі акти, якщо їхня об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Рішення ВС у справі № 183/2118/22 від 28.02.2023 https://cutt.ly/84sYp7V
У цій справі апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу суду про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого. Своє рішення суд мотивував тим, що ст.392 КПК України не передбачено окремого оскарження зазначеної ухвали суду.
ВПВС у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109390160 (п.п. 13 –25) вказала на приписи п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України щодо права учасників справи на оскарження рішення суду першої інстанції.
За змістом вказаних приписів відповідач може оскаржити судове рішення у частині, яка його стосується, тобто тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших співвідповідачів.