Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Ураховуючи викладене, ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/121665625 від 05.09.2024 у справі № 990/137/24 погодилась з тим, що оскаржуване рішення ВРП (про відсутність порушення вимог щодо несумісності суддею) не адресоване позивачу, оскільки воно не породжує, не змінює і не припиняє його прав чи обов`язків у сфері публічно-правових відносин. Відповідно справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України.
