До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений 3 місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/120426317 від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зауважила, що вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Було враховано, що 15.10.2013 КС України у справі № 1-13/2013 надав офіційне тлумачення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у зв`язку з її непослідовним застосуванням судами та встановив, що ця стаття застосовується як до наявних, так і до оскаржуваних виплат, пов`язаних із заробітною платою.
У підсумку ВПВС в чергове підтвердила висновок про те, що положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч. 5 ст. 122 КАС України.
Отже, при вирішенні спору щодо оплати праці (в т.ч. стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за період по 19.07.2022 - особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
До аналогічних вимог за період з 19.07.2022 - тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас ВПВС відзначила, що до вимоги про визнання протиправною бездіяльність субʼєкта владних повноважень, яка у цій справі полягала в недопуску до продовження виконання ним повноважень члена ВРП, підлягають застосуванню норми ч. 5 ст. 122 КАС України.
