Субсидіарною відповідальністю є додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках передбачених договором або законом. Ще до початку процедури банкрутства юридичної особи її засновникам, керівникам та іншим визначеним законодавством особам варто добре ознайомитися із можливими для них наслідками та можливою їх особистою відповідальністю, пов’язаною з ліквідацією юридичної особи.
Перш за все варто зазначити, що нещодавно ВС звернув увагу на законодавство, яке застосовується для визначення загальних умов та підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство. Поряд з Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України, застосування яких є цілком зрозумілим, ВС називає Закон про банкрутство в редакції від 19.01.2013, чинній на час звернення ліквідатора до суду з заявою, яка є предметом цього судового розгляду та Кодекс України з процедур банкрутства, введений в дію 21.10.2019, чинний на час прийняття судами рішень за результатом розгляду такої заяви ліквідатора.
Отже, з огляду на нещодавні кардинальні законодавчі зміни у сфері банкрутства наразі у таких справах потрібно звертати увагу саме на дату початку процедури та вчинення відповідних дій, від чого прямо залежатиме застосування належних нормативно-правових актів та їх норм.
Особиста відповідальність фізичних осіб у справі про банкрутство юридичної особи дійсно передбачається законом, адже згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
В свою чергу статтею 619 ЦК України передбачається, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами статті 41 Закону про банкрутство (чинного на час звернення ліквідатора з заявою про покладення субсидіарної відповідальності) та статті 61 КУзПБ (чинного на час прийняття судами рішень за результатами розгляду такої заяви).
Відтак, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.
Розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Стягнені в рамках такої процедури суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості.
Варто зазначити, що положення щодо субсидіарної відповідальності Закону про банкрутство є аналогічними до таких положень в Кодексі України з процедур банкрутства, що свідчить про те, що підхід законодавця до цього питання є незмінним, а отже і судова практика склалась досить стала.
До питання самого господарського правопорушення, за яке може застосовуватися субсидіарна відповідальність – остання має ґрунтуватися на встановленні судом складу такого правопорушення: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку – права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
Суб`єктами правопорушення є особи визначені статтею 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019) та статтею 61 КУзПБ (від 21.10.2019).
Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотив, мета, умисел чи необережність суб`єкта правопорушення).
Отже субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення вказаних вище.
Детальніше з правовою позицією ВС можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97451198 , а також у Постановах ВС: від 17.11.2021 у справі №911/1810/18 (911/3398/20); від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20); від 07.10.2021 у справі №904/4928/17.
