практика ВС

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) є однією із основоположних засад цивільного законодавства, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Рішення ВС у справі № 2-6099/11 від 08.04.2023 https://cutt.ly/8wqle3cQ

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року по справі № 520/723/20

https://reyestr.court.gov.ua/Review/110441941

Особливості та судова практика Верховного суду щодо відсторонення працівника від роботи

16 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 405/144/21, провадження № 61-2818св23 (ЄДРСРУ № 110880272) досліджував питання щодо законодавчого регулювання відсторонення працівника від роботи.

Нова судова практика Верховного суду в підтвердженні реальності господарської операції та отримання податкової вигоди

Для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об’єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

ВПВС в ухвалі від 20.04.2023 у справі № 990/13/223 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110692594 вказала на докази рівня майнового стану, які можуть підтверджувати скрутне матеріальне становище, що відповідно унеможливлює здійснити оплату судових витрат.

Рішення ВС у справі № 606/1059/22 від 12.04.2023 https://cutt.ly/s6wISoh

Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду, яким обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі, та призначив покарання за ч.2 ст.286-1 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України у виді штрафу. У касаційній скарзі прокурор зазначив про безпідставне врахування апеляційним судом думки потерпілого при призначенні засудженому покарання, адже вона не є вирішальною.

Прокурор має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням, якщо під час судового розгляду стане відомо про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, обвинувачення щодо якого не висувалося, і яке тісно зв’язане з первісним обвинуваченням, а їх окремий розгляд вбачається неможливим.

Якщо суд ухвалить рішення про задоволення такого клопотання, то судовий розгляд слід відкласти на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення.

Зразки, отримані для експертизи, не є самостійними доказами у кримінальній справі та самі по собі не встановлюють обставин, що входять до предмета доказування.