прокурор

Прокурор пред`явив вимогу про визнання незаконним і скасування рішень ради, визначаючи відповідачем саму раду.

На думку ВС, така позовна вимога фактично пред`явлена державою в особі прокурора до неї самої, що не відповідає ч. 1 ст. 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.

Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Прокурор має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням, якщо під час судового розгляду стане відомо про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, обвинувачення щодо якого не висувалося, і яке тісно зв’язане з первісним обвинуваченням, а їх окремий розгляд вбачається неможливим.

Якщо суд ухвалить рішення про задоволення такого клопотання, то судовий розгляд слід відкласти на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави.

ВПВС в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108285268 зауважила, що під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний державний орган.

Прокурор теж здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Верховний Суд у складі ОП КГС відступив від висновку щодо можливості звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі суб`єкта, який не є суб`єктом владних повноважень