Визнання правочину недійсним та застосування правових наслідків недійсності правочину як способи захисту порушеного права у разі подання позову в інтересах держави (позиція КГС ВС за результатами перегляду справи 905/1870/20).
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року по справі № 280/4556/19
Цей кейс розглядався Верховним Судом. Зокрема, про це йдеться в постанові від 18 травня 2023 року в справі № 759/23414/20.
У цьому кейсі позивач звернувся до суду з позовом щодо оскарження видання і складення містобудівних умов та обмежень, підтверджуючи своє право на такий позов тим, що позивач проживає поруч із ділянкою, на якій планується забудова.
Рішення ВС у справі № 730/374/21 від 18.05.2023 https://cutt.ly/Ewwkqwo7
На підставі вироку апеляційного суду одного із обвинувачених у цьому кримінальному провадженні визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
У касаційній скарзі засуджений вказував на істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при постановленні зазначеного вище вироку.
Рішення ВС у справі № 909/1128/20 від 16.05.2023 https://cutt.ly/Dwwj0YLt
Суд апеляційної інстанції затвердив мирову угоду та закрив провадження у справі за позовом підприємства до громадської організації. У касаційній скарзі третя особа зазначила що затверджена судом мирова угода сторін не відповідає вимогам ст. 192 ГПК України, оскільки вона є невиконуваною.
Рішення ВС у справі № 460/1864/20 від 02.05.2023 https://cutt.ly/IwwjS0S1
ТОВ оскаржило до суду розпорядження ОДА «Про взяття на облік об'єкта культурної спадщини». Позов обґрунтовано тим, що будівля не є об'єктом культурної спадщини, а історична довідка, яка слугувала підставою прийняття оспорюваного розпорядження помилково була взята відповідачем до уваги, оскільки не містила інформації про автентичність об'єкта та його цінність з архітектурного погляду.
ВПВС в ухвалі від 09.05.2023, відмовляючи в прийнятті справи № 909/1188/21 до свого розгляду https://reyestr.court.gov.ua/Review/111294241 зазначила, що у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 ВС сформував правову позицію щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
За подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у певній частині задоволених/відмовлених у задоволенні вимог судовий збір сплачується у розмірі, пропорційному частині, в якій оскаржується судове рішення; вирішуючи питання про розмір судового збору за подання апеляційної скарги, суд повинен неухильно дотримуватися вимог пункту 3 частини першої статті 248 КАС України щодо мотивованості ухвали суду з наведенням обґрунтувань щодо визначення конкретного розміру судового збору; з урахуванням обставин справи суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про усунення недоліків апеляці
У справі, що переглядалася ВС, мав місце випадок, коли подальші дії контрагента за оспорюваним договором свідчать про недобросовісність та нерозумність його дій.
Громадськість має право звертатися до суду з приводу вирішення питань, що стосуються права на безпечне довкілля –Постанова КЦС ВС від 18 травня 2023 року у справі №759/23414/20.
