практика ВС

Рішення ВС у справі № 420/5748/19 від 29.12.2022 https://cutt.ly/a9g3IEc

ВС вказав на існування неоднакової практики застосування положень статті 38 КЗпП України, що зумовлює необхідність відступу від висновку ВС щодо можливості розгляду за правилами господарського судочинства позову фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю, директором і учасником якого була ця особа, про визнання трудових відносин припиненими.

На думку ВС спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства з огляду на, зокрема:

Рішення ВС у справі № 204/4406/20 від 21.12.2022 https://cutt.ly/c9g1tSM

У цій справі КЦС ВС встановив, що суди попередніх інстанцій розглянули позов Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором за відсутності Відповідача - позичальника. Останнього не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

Фабула справи №526/442/22:

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 квітня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишено без руху з підстав ненадання оригіналу свідоцтва про шлюб, відсутності документів на підтвердження повноважень адвоката на пред`явлення від імені позивача позову про розірвання шлюбу, відсутність адреси місця проживання відповідача, який є громадянином Колумбії, та нездійснення перекладу позовної заяви та додатків до неї мовою, якою володіє відповідач.

У постанові ВПВС від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказано, що відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто, ВПВС зробила висновок щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Рішення ВС у справі № 607/21493/20 від 27.12.2022 https://cutt.ly/Q201zlJ

Не погоджуючись із закриттям кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у касаційній скарзі прокурор зазначив, що підозрювана була повідомлена про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення, оскільки таке повідомлення було вручене її захиснику.

ВС наголосив, що у вирішенні спору (щодо невиплати працівникові премії, на яку він має право за умовами чи то контракту, чи то відповідного Положення) суд не може зобов`язувати відповідача усунути виявлені недоліки у його діяльності, а так само визнавати таку бездіяльність, зокрема протиправною, оскільки такий спосіб захисту у спірних правовідносинах не є дієвим, адже не в змозі відновити порушене право працівника.

У цьому разі, на його думку, буде ефективною (дієвою) вимога про стягнення з відповідача невиплаченої премії як частини трудової винагороди за працю.

ВПВС в постанові від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108480611 відзначила, що поштові конверти з повістками про виклик у судове засідання повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Інформація від позивача про зміну адреси до суду не надходила.

Державний реєстратор здійснив реєстраційну дію (виконав визначену законом технічну функцію) щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем, набутого ним в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору.

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування такого рішення державного реєстратора.

ВС зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо необов'язковості призначення судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, у разі якщо судове рішення по суті позовних вимог ухвалене в судовому засіданні.

Практика Касаційного господарського суду у складі ВС щодо застосування ч. 4 ст. 244 ГПК України є усталеною: призначення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку, що й судове рішення, є обов'язком суду.