юрисдикція

При вирішенні спору насамперед необхідно вирішити питання про його юрисдикційність, а отже, про належний суд, який має розглядати справу.

Мотивуючи ухвалу про передання, колегія суддів КГС ВС вказала, що нормами КУзПБ та ГПК України визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство.

Майновим є спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки за наслідком його розгляду у податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми, яка в розумінні ст. 190 ЦК України є майном боржника.

КЦС вказував на потребу в усуненні виявлених розбіжностей у практиці вирішення ВС питання юрисдикційності справ щодо оскарження постанови та акта державного виконавця про передачу майна стягувачу, у разі якщо заявник не є стороною виконавчого провадження.

Предметом спору є рішення сільської ради про реорганізацію навчального закладу шляхом пониження ступеня закладу загальної середньої освіти.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що в обвинувальному вироку встановлено, що дії голови правління банку (неналежне виконання службових обов`язків) заподіяли тяжких наслідків та завдали саме такого розміру шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Передаючи справу на розгляд ВПВС, колегія суддів КЦС у складі ВС вважала, що існує правова проблема у визначенні юрисдикційності цього спору.

ВПВС у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/113176434 нагадала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах.

ВС стверджував про суперечливу судову практику щодо визначення предметної юрисдикції спорів при оскарженні дій садівничого товариства в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу щодо відключення від електропостачання будинку, про зобов`язання відновлення постачання електричної енергії та стягнення моральної шкоди за позовом члена цього садівничого товариства (кваліфікацією такого спору як корпоративного, пов`язаного з управлінням та діяльністю садівничого товариства).

Позивачка стверджувала, що статутний фонд підприємства мав бути перерозподілений між спадкоємцями першої черги з урахуванням рівності їх часток у спадковій масі у зв`язку з необґрунтованим, на її розсуд, вилученням із цієї маси 1/2 частки як частки подружжя у спільній сумісній власності.

Отже, спірні правовідносини, окрім норм сімейного законодавства, урегульовано нормами цивільного (спадкового) права.

Разом з тим чинним законодавством унормовано і корпоративні правовідносини щодо прав на частку у статутному фонді приватного підприємства.

У позові профспілка просила визнати протиправним та скасувати рішення міськради про перепрофілювання (зміну типу) та зміну назви гімназії на початкову школу.

Позивачем оскаржувалось рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, з підстав порушення порядку його прийняття (недотримання процедури прийняття рішень органами місцевого самоврядування в частині оприлюднення проекту рішення, процедури скликання сесії ради, подальшого оприлюднення прийнятого рішення).

ВПВС вказала на наявність сформованих нею правових висновків щодо розмежування юрисдикційності подібних спорів. Зокрема у пунктах 53-54 постанови від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 визначно, що за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).